Якщо подивитися на таблицю рекордів з марафонського бігу серед чоловіків, то до 50 позиції там будуть тільки імена кенійців та ефіопів. Серед жінок вони теж домінуватимуть, але не так разюче. На олімпійських іграх, чемпіонатах світу та масштабних любительських забігах завжди очікують цих атлетів на топових позиціях. Коли ж йдеться про пояснення таких фантастичних результатів, то найчастіше говорять про генетичні та еволюційні переваги африканських бігунів, фізіологічні особливості (як-то довгі та худі ноги) та користь від життя і тренування на високогір'ї.

Однак, якщо ми звернемося до наукових досліджень, то відсутні такі, які конкретно вкажуть на гени, які дають змогу кенійцям та ефіопам бути найкращими марафонцями світу. Генетична складова має значення, але це завжди складна та заплутана схема - говорять науковці. Крім того, взаємодія генів з середовищем породжує ще більше варіацій. Часто, в публікаціях на дану тематику, упускається з виду один дуже важливий аспект - ефект місця та культури.

Коли ми поглянемо звідки ж ці елітні ефіопські та кенійські бігуни, то можемо здивуватися обмеженій географії їх походження та місць тренування. Часто пишуть про їх корені з етнічної групи Оромо в Ефіопії та Календжі в Кенії. Однак, якщо ще більше приблизити карту, то на ній з'являться окремі точки, як-от містечко Бекоджі (Bekoji) в Ефіопії. Бідне поселення з населенням 17 тисяч осіб і заробленими 8 золотими медалями на Олімпійських іграх, встановленими 10 світовими рекордами та 32 золотими медалями на чемпіонатах світу (узагальнення від Деклана Муррея, який працює над проектом книги про Бекоджі). В сусідніх містечках така ж генетична база, етнічна композиція, клімат, природне середовище загалом, економічні негаразди, але саме Бекоджі виводить на світову арену топових атлетів.

Чим же Бекоджі від них відрізняється? Чому о 6 ранку кожного дня на схилах навколо цього містечка сотні молодих бігунів торують свій шлях до мрії? Однією з таких особливостей є наявність тренера. Сентаєху Ешету (Sentayehu Eshetu) працює з молодими бігунами в Бекоджі уже більше 30 років (вихованці здобули 5 золотих в Афінах, по 4 у Пекіні та Лондоні). Також тут поширений не тільки популярний героїчний епос про босоногого переможця марафону на Олімпійських іграх 1960 року (Абебе Бікіла, якого, до речі, тренував до Ігор шведський тренер, запрошений ефіопською владою для тренування національної гвардії), а й є живі приклади для наслідування - Тулу, Бекеле, Дібаба та інші). Наявність в уяві молодих африканських бігунів образу до якого можна тягнутися спонукає до наполегливих тренувань. А коли це не просто далека оповідь, а приклад з життя поруч, то це ще більше мотивує рухатися вперед. Жителі Бекоджі переглядають змагання з бігу з таким же азартом як часом у нас дивляться футбол. Батьки призвичаїлися, що діти зранку виходять не в поле, а на тренування з бігу і лише потім приєднуються до роботи по господарству. З огляду на популярність бігу по всій країні, тисячі молодих ефіопів мріють сюди потрапити.

Бекоджі не є єдиним таким місцем. Приклад першопрохідця (заразом і героя для наслідування) породжує подібні ефекти і на інших теренах, як-от в регіоні Тігрей в Ефіопії, де уже проживають не етнічні Оромо (надихають там успіхи молодого Хагоса Гебрхівета, бронзового призера в бігові на 5 000 метрів в Ріо 2016) . Не менш відомим є містечко Ітен в Кенії, звідки вийшло багато топових кенійських бігунів племені Календжі. В його історії можна відмітити появу міжнародних тренерів, котрі приїхали працювати у місцевій школі в 1970-их роках. Серед них був і Петер Фостер, брат якого завоював бронзу на Олімпійських іграх 1976 року в бігові на 10 000 метрів. Методи тренувань від Фостера перейняв молодий вчитель географії Колм О'Коннелл і згодом його учні почали ставати чемпіонами (серед вихованців 25 призерів чемпіонатів світу та 4 переможці Олімпійських ігор). У 1990-их саме він посприяв притоку жінок на бігові тренування у Ітені, що вилилося у нові імена на світових п'єдесталах. Недаремно О'Коннелла називають "хрещеним батьком кенійського бігу".